Картопля — Тлумачний словник української мови

КАРТОПЛЯ, і, ж.

1. городня овочева рослина родини пасльонових з їстівними бульбами, багатими на крохмаль.

— діал. Бараббля, Бульба.

2. бульби цієї рослини.

Картопляний, Картоплина, Картопляник, Картопляр, Картоплярство.

Картопля в кожушках (мундирах) — картопля, зварена зі шкіркою;

Ніс картоплею — про товстий і широкий ніс.