Карниз — Тлумачний словник української мови

Карниз, а, ч.

1. Виступ над вікном, дверима, уздовж горішньої частини стіни.

2. Виріб у вигляді перекладини над вікном, дверима, на який вішають штори.

3. Виступ, що пролягає вузькою смугою на схилі гори, кручі.

Карнизовий, Карнизний.