Карантин — Тлумачний словник української мови

Карантин, у, ч.

  • Тимчасова ізоляція інфекційних хворих або осіб, що контактували з такими хворими.
  • Адміністративні та медико-санітарні заходи для припинення інфекційної хвороби.

2. пункт санітарного огляду, перевірки осіб, тварин, транспорту, товарів і т. ін., що прибувають із місцевості, враженої епідемією.

3. приміщення для тимчасової ізоляції хворих на інфекцію людей і тварин.

Ізолятор.

Карантинний, Карантиновий, Карантинування.