Карамель — Тлумачний словник української мови

Карамель, і, ж.

1. тільки одн. тверді цукерки, виготовлені із цукру і патоки з додаванням барвників та ароматичних речовин.

Карамелька.

2. спец. палений цукор для фароування кондитерських виробів, а також підсмажений солод для фароування пива.

Карамелевий, Карамельний.