Каганець — Тлумачний словник української мови

Каганець, нця, ч.

Примітивний світильник у вигляді посудини з олією (чи іншим жиром) та ґнотиком.

— розм. сліпак.

— аж Каганці з очей посипалися — те саме, що аж Іскри з очей посипалися див. іскра.