Знати

Знати, знаю, знаєш, недок.

1. мати відомості, уявлення про кого-, що-небудь.

Знаю (зниємо) [я, ми] вас (йово, їх і т. ін.), ірон. — уживається як вияв недовір'я, сумніву; Знай (знайте) мої добродійність — уживається для підкреслення доброзичливості у ставленні до кого-небудь; Знай наших! — уживається при виявленні почуття самовдоволення, гордості; Знати як облупленого (як облуплених) кого — мати повне уявлення про характер, поведінку і т. ін. кого-небудь.

— уроч. відати.

2. мати певні відомості, спеціальні знання в якійсь галузі.

Грамоту знати — бути грамотним, письменним; Знати лік чому: а) уміти рахувати; б) бути ощадливим; Знати свою справу — бути спеціалістом у чому-небудь; Знати [тільки] з миски та в рот — майже нічого не вміти робити; Знати толк у чому — бути досвідченим; Знати, як свої (своїх) п'ять пальців — добре розбиратися у чому-небудь; Не знати, на який стілець сісти — розгублюватися, відчувати нерішучість; Тільки й знати, що — обмежуватися чимось одним у своїх діях, учинках.

3. бути знайомим з ким-небудь; узнавати.

4. розуміти, усвідомлювати що-небудь.

5. відчувати що-небудь, переживати.

Не знати вагань — бути рішучим, непохитним; Не знати втоми — бути сильним, витривалим; Не знати жінки — не знати інтимних зв'язків із жінкою; Не знати сну й відпочинку — не спати й відпочивати; Не знати страху — не боятися; Не знати упину — бути нестримним у вчинках.

6. у знач. присуди. сл., розм. видно, помітно.

Пальці знати — про що-небудь невдало, неохайно зроблене.

7. дотримуватися чого-небудь.

Знати міру в чому — дотримуватися певних меж у чому-небудь; Знати ціну кому, чому — цінувати кого-, що-небудь; Пора (треба) і честь знати — час кінчати що-небудь, іти звідкись.