Земля — Тлумачний словник української мови
ЗЕМЛЯ, і, ж., у зверт. земле.

1 (З великої літери). третя від сонця велика планета, населена людьми, яка обертається навколо своєї осі і навколо сонця.

Землянин.

2 тільки одн. суша (на відміну від водного простору).

3 ґрунт, верхній шар земної кори.

Урости в землю; Прикипіти (прирости) до землі — завмерти, застигнути на місці від несподіванки, переживань;

Змітати (змести, стирати, сторти, зіторти і т. ін.) з лиця землі — знищувати дощенту;

З-під землі (під землею) видирати (видерти, виривати, вирвати, добувати, добути і т. ін.) — незважаючи ні на які труднощі, діставати що-небудь;

Понурити волову в землю; Потупити (опустити, втупити і т. ін.) очі в землю (до землі) — нахилитися від почуття сорому, ніяковості;

Топтати землю — жити;

Уклонитися (вклонитися, уклонитися і т. ін.) до землі кому — низько кланятися, виявляючи особливу шану;

Як (мов, ніби і т. ін.) провалитися (піти) крізь землю — раптово, безслідно зникнути;

Як (наче, немов і т. ін.) вирости (виринути, уродитися і т. ін.) з-під землі — раптово, несподівано з'явитися.

Земляний, Землянка, Земний, присл. Земно.

4 розсипчаста темно-бура речовина, що входить до складу кори нашої планети.

Зрівняти (змішати) з землею — знищити.

Землистий (землянистий).

5 територія з угіддями, що перебуває в чиємусь володінні.

6 країна, край, держава.

За тридев'ять земель — дуже далеко.