Звіряти — Тлумачний словник української мови

Звіряти, яю, яєш і рідко Звгрювати, юю, юєш, недок., Звірити, рю, риш, док.

1. не криючись, правдиво розповідати кому-небудь щось потаємне.

Звірити (звірити) душу (серце) кому — довірливо розкривати кому-небудь свої почуття.

— повіряти, довіряти, довірятися, звірятися в чому, ділитися чим, розм. виповідати, рідко див. звірюватися.

2. доручати щось, когось кому-небудь.

ЗвірятиЗвіряти2, яю, яєш, недок., ЗвгритиЗвгрити, рю, риш, док.

1. порівнювати, встановлюючи схожість, подібність; зіставляти.

2. перевіряючи, встановлювати наявність або відсутність, придатність кого-, чого-небудь.