Затока, і, ж. частина водного простору, що вдається, заклинюється в сушу.
— Бухта (невелика глибока морська затока), Лагуна (неглибока морська затока), Сага (річкова затока), Гсоа (морська затока разом з гирлом річки, що впадає в неї, перев. на півночі), Лиман (затока з морською водою в гирлі річки), Фібрд (довга й вузька морська затока з високими стрімкими берегами, звичайно на півночі), Коліно, Завороть.
Затока в інших словниках
| Затока — Великий тлумачний словник сучасної української мови |