Зав'язувати, ую, уєш, недок, Зав'язати, в'яжу, в'яжеш, док.
1. закріплювати, з'єднуючи мотузкою, кінцями і т. ін., роблячи вузол, петлю, бант тощо. • зашморгувати, зв'язувати, розм. запетлювати.
— Зав'язувати (зав'язати) вік (життя, світ) кому, чий, чиє. а) робити кого-небудь нещасним, позбавляти радості; б) одружувати кого-небудь (перев. нещасливо); Зав'язати голову: а) вийти заміж; б) заклопотатися чим-небудь; Зав'язати дорогу кому — перешкодити рухові; Зав'язати косу (хистку) а) одружитися, вийти заміж; б) взяти заміж; Котові (кішці) хвоста зав'язати — вміти зробити будь-що, бути здібним до всього; Зав'язати бчі кому — позбавити можливості тверезо сприймати навколишнє; Зав'язувати (зав'язати) язик (язик, рот, рота) кому — примушувати кого-небудь мовчати, не давати можливості висловлюватися.
— Зав'язка, зав'язування.
2. перен. починати якісь взаємні дії, розмови, приступати до чогось, давати виникнути чомусь. зав'язувати стосунки.
3. давати зародок, утворювати зав'язь (плоду, насіння).
Зав'язувати в інших словниках
| Зав'язувати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |