Жук, а, ч.
1. комаха ряду твердокрилих.
Жук-водолюб — жук, який має пристосовані до плавання ноги; Жук-гнниовик — жук, що живе у гною і харчується комахами та їх личинками.
— Скарабей.
Жук-рогоч, Жук-блонь — великий чорний (темно-брунатний) з рогами жук, що живе в листяних лісах; Колорадський жук — жук, що паразитує на картоплі та інших пасльонових рослинах та їх плодах.
Жуки в голові — у когось не все гаразд з глуздом; дурень.
— Хрущ.
2. перен., розм., несхв. про пронозливу, шахраювату людину.
Битий жук — старий, досвідчений, тертий життям шахрай.
3. перен., розм. про смагляву, з темною шкірою обличчя людину.
— Жукуватий, Жучок, Жучиха, рідко фольк., Жучина.