Жрець, жерці, ч. у зверт. жерче.
1. особа, що здійснювала богослужіння, жертвоприношення в релігіях великої кількості давніх народів, країн (Єгипет, давня Греція, Іудея, Київська Русь та ін.).
2. перен., іноді ірон. той, хто присвячує себе служінню чому-небудь, комусь. Жрець науки.
— Жриця, Жрецький.
3. лише мн. Жерці. збірн. до жрець у 1 знач.; каста жерців.
— рідко, Жерцтво.
Жрець в інших словниках
| Жрець — Великий тлумачний словник сучасної української мови |