Жилка — Тлумачний словник української мови

Жилка, и, ж.

1. зменш. до жила у 1–2 знач.

Кожна жилка дрижить — про велике збудження, переживання.

2. нитка, виготовлена з сухожилля (зокрема, елемент рибальської снасті).

3. ниткоподібне потовщення, що проходить через тканину листка дерева чи крила комахи.

4. тонка смужка на чому-небудь, характерна своїм забарвленням.

Прожилка.

5. спец. провід телефонного кабеля.

6. перен., розм. природжений нахил до чого-небудь.

Творча жилка.