Емпіризм, у, ч.
1. Напрям у філософії, який на противагу раціоналізмові вважає одним джерелом і критерієм досвід, недооцінюючи значення логічного аналізу і теоретичних узагальнень.
2. книжн. Схильність до практичної діяльності на шкоду теоретичним узагальненням.
— Емпірик, Емпіричний, присл. Емпірично, Емпіріомонізм (іст.), Емпірія.