Діра — Тлумачний словник української мови

Діра, -и, Ж.

1. Щілина, отвір у чому-небудь; розірване або витерте місце на одежі, взутті.

2. Перен., зневажл. Про все відстале, запущене в економічному і культурному плані.

  • Іду до Києва — не лишатимусь у цій проклятій богом дірі.

Чорна діра (дірка): а) про щось невідоме, таємниче, нерозгадане; б) обр. про діяльність мозку людини.

Дірка, Дірявий, Діркуватий, Дірочка, Дірчастий, Дірявити.