Дуля — Тлумачний словник української мови

Дуля, і, ж.

1. розм. літній сорт груш з великими соковитими солодкими плодами.

2. плід цієї груші.

3. вульг. стулена в кулак рука так, що великий палець просувається між вказівним і середнім — знак зневажливого ставлення до когось або насмішкувата, зневажлива форма відмови комусь у чому-небудь.

Дулю з'їсти — нічого не одержати.

Дулю з маком (дати, показати) — нічого не дати, не зробити.

Дулька.