Дріт — Тлумачний словник української мови

Дріт, дроту, ч.

  • Виріб з металу у вигляді гнучкої нитки чи тонкого прута.

2. дротяна загорожа; у спол., військ. Колючий дріт — спеціально вироблений для загорожі дріт із залізними шипами.

— дротина, дротинка, дротовий, дротяний, дротяник, дротинка.