Драбина — Тлумачний словник української мови

Драбина, и, ж.

1. пристрій з двох поздовжніх жердин (мотузок), скріплених рядом поперечок, для піднімання або спускання кудись.

2. заст. бокова частина воза (саней), зроблена з поздовжніх і поперечних жердин.

3. перен. послідовне розміщення чогось по висхідній лінії в ієрархічному порядку — від нижчого до вищого; у знач. присл. Драбиною — нерівно, уступами (спорт.).

Драбинка, Драбинний, Драбинчастий, Драбинистий, Драбки, Полудрабок.