Доріжка — Тлумачний словник української мови

Доріжка, и, ж.

1. зменш.-пестл. від дорога.

2. штучно створена вузька дорога (у парках, садках). — Стежка.

3. вузький довгастий килим; кімнатна постілка довгастої форми.

4. техн., у спол. Звукова доріжка — у магнітофонній стрічці або на платівці мінімальна одиниця записування звуку (музики, мовлення).

5. спорт., у спол. Бігова доріжка — вузька штучна дорога на стадіоні для змагань з бігу (влітку), ковзанярства (взимку).