Дисоаланс — Тлумачний словник української мови

Дисоаланс, у, ч.

1. Неврівноваженість обертових деталей машини щодо їхньої осі.

2. Перен. Порушення відповідності компонентів якого-небудь процесу, явища; порушення балансу у чомусь.