Диптих — Тлумачний словник української мови

Диптих, -а, Ч.

1. Іст. У давніх греків і римлян — дві сполучені вкриті воском дощечки для письма.

2. Ікона на двох стулках; складень.

3. Худ. Дві картини, пов'язані одним задумом.

4. Муз. Музичний цикл з двох п'єс.