Диван — Тлумачний словник української мови

Диван, -а, ч.

Рід великих м'яких меблів для сидіння і лежання.

Диванчик, Диванний.

ДИВАН2, у, ч., Іст.

1. Рада з вищих сановників у султанській Туреччині.

2. У деяких мусульманських країнах — урядова установа в адміністративних і судових справах.

Збірка віршів одного поета з суворим порядком жанрової і римової послідовності в літературах близького і середнього сходу.