Дзвін, дзвона, ч.
Ударний сигнальний металевий інструмент у вигляді порожнистої зрізаної груші з підвішеним усередині ударником.
— дзвоник, дзвіночок, дзвінок, дзвонити, дзвонар, дзвіниця.
Дзвін, дзвону, ч. Звуки, утворювані ударами, коливанням чого-небудь металевого, скляного.
— Дзвякіт, дзвякання.
— Дзвеніти, дзвінкий, дзеленчати, дзвеніння, дзвенькання, дзвенькіт, дзвінкість, дзвенючий, присл. дзвінко.