Дзвеніти — Тлумачний словник української мови

Дзвеніти, ню, ниш, недок.

1. видавати високий деренчливий металевий звук. / утворювати чим-небудь такий звук.

2. перен. звучати дзвінко (про голос).

Дзвеніти у вухах (у голові) — відчуття дзвону в голові від напруження, слабості, втоми та ін.

— дзвенькання, дзвенькати, дзвенькіт, дзвенячий, дзвенючий, дзвеніння.