1. працівник будинкоуправління, що стежить за порядком і чистотою у дворі й на вулиці біля двору.
— двірничка.
2. розм. часто мн. Двірники. рухома (рухомі) стрілка (стрілки) для механічного очищення вітрового скла машини від пилу, дощу, снігу.
Двірник в інших словниках
| Двірник — Словник чужомовних слів і термінів |
| Двірник — Великий тлумачний словник сучасної української мови |