Двір — Тлумачний словник української мови

Двір, двора і двору, ч.

1. господарська ділянка, на якій розташовані садибні будівлі; садиба. І сільська хата або приватний міський будинок з усім господарством.

2. присадибне господарство землевласника; маєток. // пан і його оточення. // перен. монарх і його оточення (у монархічних країнах).

3. виробнича одиниця — завод, майстерня. // гарматний двір. // монетний двір.

4. приміщення для худоби, реманенту на великих фермах. // фуражний двір.

Заїжджий двір, іст. — невелика будівля у селі або містечку, де проїжджі, перехожі могли зупинитися для відпочинку, ночівлі;

Ні коли, ні двори — про дуже бідну людину;

Прохідний двір — а) про організацію (установу), де працівники довго не затримуються; б) про господу, в якій завжди дуже людно, шумно і незатишно.

— дворець, двірня іст., дворовий, дворик, дворище, дворняга, дворняжка, дворищний, дврак іст., двірський іст.