Груда — Тлумачний словник української мови

Груда, -и, Ж.

1. затверділий шматок якоїсь речовини, від породи крихкої, м'якої.

2. нерівність на поверхні землі; затверділий гороок.

— грудка, грудочка, грудкуватий, груддя.

Груда, -и, ж.

Велика кількість чогось, нагромаджена одна на одну.

Купа.

Груддя.