Громовиця — Тлумачний словник української мови

Громовиця, і, ж.

1. Блискавка. І образно, у зверт. громовице.

  • Гуркіт і тріск, які супроводять електричні розряди в атмосфері.

2. Те саме, що гроза (у знач. 1).