Вулиця — Тлумачний словник української мови

Вулиця, -і, ж.

1. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди і ходіння.

2. Два ряди будинків із проїздом, проходом між ними як частина території населеного пункту.

3. Перен. Мешканці таких будинків.

4. Перен. Довкілля, що своєю некультурністю, невихованістю негативно впливає на кого-небудь.

— вуличка, вуличний, вуличник.