Вуаль — Тлумачний словник української мови

Вуаль, -я, Ж.

1. легка прозора тканина.

2. прозора тонка сітка, якою жінки закривають чи прикривають обличчя, закріпивши її на капелюшку.

3. перен. прозора запона, через яку предмет виглядає нечітко.

4. наліт металічного срібла (або барвників) на світлочутливому фотографічному матеріалі, через що знижується контрастність зображення.

Вуалювати.