Веселка — Тлумачний словник української мови

Веселка, і, ж; у зверт. веселко.

Висока дугоподібна різнобарвна смуга, яка з'являється над землею після дощу внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу, води.

— райдуга.

Веселковий, присл. Веселково.