Білок — Тлумачний словник української мови

Білок, -ка, ч.

1. густа напівпрозора маса пташиного яйця, в якій міститься жовток.

Білий, Білочок.

2. Біол., Хім. складна хімічна сполука, органічна речовина, яка є основною складовою частиною клітин організмів.

Білкова, Білковість, Білковий.

Див. білки.