Білозір — Тлумачний словник української мови

Білозір, збру, ч. багаторічна трав'яниста рослина з білими поодинокими квітами з п'яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах.

Білозір 2, збр., ч., нар.-поет. уживається як постійний епітет назв яснооких людей, тварин, птахів, а також місяця.

Білозір-рий