Білило, а, с.
1. Біла мінеральна фарба, яка не розчиняється у воді.
2. розм. картина, написана білилом.
3. тільки мн. Білила, йл. біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя.
— білий, білильний.
— білий.
Білило в інших словниках
| Білило — Великий тлумачний словник сучасної української мови |