Біда, й, ж.
1. нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання. Нещастя, горе, лихо.
— Бідик, бідаха, бідага.
2. подія, випадок, обставина і т. ін., які для когось є важкими, неприємними. Неприємність, прикрощі, прикрість.
3. у знач. присудк. сл. Погано кому-небудь, Нещастя з кимсь.
— І біда та й воді! — зовсім погано;
— Не біда — нічого, не погано.
Біда2, й, ж.
Двоколісний однокінний візок на одну або дві особи.
— Бідка