Буфер — Тлумачний словник української мови

Буфер, а, ч.

1. пристрій для пом'якшення ударів (у вагона, автомобіля і т. ін.).

2. спец. поле пам'яті або пристрій, що його використовують для узгодження відмінностей між швидкостями обміну, розмірами блоків даних і моментами виникнення подій під час обміну даними.

Буферний.

3. перен. проміжна ланка, що послаблює конфлікт між двома сторонами.