БУРЛАКА, і, ч.; у зверт. Бурлако.
1. заст. людина без постійної роботи і постійного місця проживання. Волоцюга, Мадьрьбха, Приблуда.
2. тни, хто не має сім'ї. Одинак, Одинбкий, Самітній, Самбтній, Одинець.
— Бурлачка, Бурлацький, Бурлацтво, Бурлакувати, Бурлакування.
3. неодружений чоловік. Холостяк, Парсоок.
Бурлака в інших словниках
| Бурлака — Великий тлумачний словник сучасної української мови |