Буркотати, очу, бчеш і Буркотати, очу, отиш, недок.
1. говорити тихо і невиразно. • бурмотати, бурмотіти, мимрити, буркати, бурчати.
— буркіт, буркати, бурчати, буркотання, буркотіння.
2. сердито і звичайно неголосно висловлювати своє невдоволення ким-, чим-небудь. • бурчати, буркати.
— буркотун, буркотуха, буркун, буркіт, буркотливий, буркітливий, бурчати, буркати, буркотання, буркотіння, прнсл. буркотливо, буркіт-ливо.
3. утворювати одноманітні, схожі на булькання звуки (про річку, струмок і т. ін.). • дзюрчати, дзюркотати, дзюркотіти, бурчати.
— буркіт, бурчати, буркотання, буркотіння.
4. видавати своєрідні переливчасті звуки (про голосів, горлиць). • воркувати, воркотати, воркотіти, туркати, туркотіти, турчати.
— буркіт, буркотливий, буркітливий, буркотання, буркотіння.
Буркотати в інших словниках
| Буркотати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |