Бундючний, -а, -е.
1. Який поводиться гордовито, уважаючи себе в чомусь вищим від інших. — гордовитий, пихатий, чванливий.
— Бундючитися, Бундючність, присл. Бундючно.
2. Який відзначається розкішшю, багатством оформлення тощо. — розкішний, пишний, бучний, помпезний.
— присл. Бундючно.
Бундючний в інших словниках
| Бундючний — Великий тлумачний словник сучасної української мови |