Бульба — Тлумачний словник української мови

Бульба, і, ж.

1. М'ясисте потовщення на коренях або взагалі на підземній частині рослини.

— бульбовий, бульбочка.

2. порожиста, наповнена повітрям кулька, що виникає у рідині або рідкій масі чого-небудь.

— булька, бульбашка, пузир, пухир, банька.

— бульбочка, булька, бульбашка.

3. діал. картопля.