Будівництво — Тлумачний словник української мови

Будівництво, -а, с.

1. Створення будівель, яких-небудь споруд. — Будівля, будування, спорудження, споруджування, будівля.

2. Місце, де здійснюється будування, а також споруджувана будівля. — Будівля.

3. Тільки одн. Наука про спорудження будов та їхнє художнє оформлення. — Архітектура.

— див. будувати у 1 знач.

4. Тільки одн., перен. Створення перших суспільних відносин, суспільного ладу, нових форм управління державою, організації праці і т. ін.