Братчик, а, ч. узверт. братчику.
1. член товариства, компанії. — товариш, спільник, однодумець.
2. член братства (у 1 знач.).
3. козак із запорізької січі. — січовик.
4. іст. заможний ремісник, повноправний член цеху.
— див. брат
Братчик в інших словниках
| Братчик — Великий тлумачний словник сучасної української мови |