Борошно — Тлумачний словник української мови

Борошно, -а, С.

1. продукт розмелювання хлібного зерна. мука, мливо.

— борошняний, борошенний, борошнистий, борошенце.

2. порошок з якої-небудь подрібненої мінеральної або органічної речовини. кісткове борошно.