Боротьба — Тлумачний словник української мови

Боротьба, й, ж.

1. сутичка, у якій кожний з учасників намагається подужати супротивника.

— борюкання.

2. діяльність, спрямована на подолання або знищення кого-, чого-небудь.

— війна, наступ.

3. діяльність, спрямована на створення, досягнення чого-небудь.

— битва, бій.

4. активне, тривале суперництво протилежних або ворожих сил — соціальних груп, осіб, ідей і т. ін.

— протиборство, змагання, війна, зіткнення.

5. вид спорту.

— єдиноборство.

6. перен. зіткнення у свідомості людини протилежних думок, почуттів і т. ін.

— див. боротися.