БОЙОВИК, А, Ч.; у зверт. Бойовику.
1. учасник якої-небудь бойової групи, загону і т. ін. • вояк, вояка, боєць. див. бій у 2 знач.
2. розм. кінофільм з гострим сюжетом (свіства, переслідування і т. ін.).
Бойовик в інших словниках
| Бойовик — Великий тлумачний словник сучасної української мови |