Благодійний — Тлумачний словник української мови

Благодійний, а, е.

1. який дає добрі наслідки, здатний приносити користь.

— корисний, добродійний, доброчинний.

2. призначений для надавання матеріальної допомоги бідним, сиротам і т. ін.

— див. благодійник, благодійниця, благодійність, благодійництво, благодіяння, присл. благодійно.