Благий, а, е.
1. розм. який позбавлений міцності (переважно від довгого вжитку) і якого легко можна зрсинувати, порвати, зламати, розбити і т. ін. • неміцний.
— Благенький, присл. Благенько.
2. заст. сповнений доброти, чсиності. • добрий, добросердий, добросердний.