Барва, -и, ж.
1. Світловий тон чого-небудь, відтінок тону.
— колір, забарвлення, забарвленість, обарвлення.
— барвистий, барвистість, барвити, барвитися, барвний, барвник, безбарвний, забарвлення, забарвленість, обарвлення, забарвлювати, забарвлюватися, присл. барвисто, барвно.
2. перен. характер, тон, манера викладу чогось, виконання мистецького твору; перен. мн. виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва.
— барвистий.
3. рідк. те саме, що фарба.
— барвник.