Бандаж — Тлумачний словник української мови

Бандаж, а, у.

1. Еластична пов'язка для підтримування в нормальному положенні нутрощів та інших органів або частин тіла.

Бандажист, Бандажистка, Бандажний.

2. Металеве кільце чи пояс, що насаджують на окремі частини машин, залізничні колеса для підвищення їхньої міцності, зменшення зносу.

Ббід.