Абсолютний, а, е.
1. який існує поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь. Безвідносний.
— Абсолютність.
2. який виявляється цілком, не частково.
— Присл. Абсолютно.
3. який повністю охоплює кого-небудь (про почуття, переживання тощо). Повний, цілковитий, неподільний.
4. який не має жодних обмежень (зі словами «влада», «воля», «право», «господар» і т. ін.). Необмежений, повний, безмежний, неподільний.
— Абсолютна величина [дійсного] числі, мат. — саме число, узяте без знака плюс або мінус;
— Абсолютна додаткова вартість, екон. — додаткова вартість, створювана подовженням робочого дня за межі необхідного робочого часу;
— Абсолютна ідея, філос. — те саме, що абсолют;
— Абсолютний нуль, фіз. — найнижча температура (—273,16° С), за якої припиняється тепловий рух молекул у тілі;
— Абсолютний слух, муз. — здатність на слух точно визначати висоту звуків;
— Абсолютна температура, фіз. — температура, що вимірюється від абсолютного нуля.
Абсолютний в інших словниках
| Абсолютний — Великий тлумачний словник сучасної української мови |
| Абсолютний — Фразеологічний словник української мови |